Верховний Суд зробив важливий висновок щодо поділу майна подружжя, якщо частина нерухомості знаходиться в Україні, а частина — за кордоном.
Постановою від 12 серпня 2026 року у справі № 461/1743/23 Верховний Суд розмежував повноваження українського суду та суду іноземної держави й водночас зазначив: неможливість поділу нерухомості за кордоном не означає, що український суд може відмовитися від поділу майна, яке знаходиться в Україні.
Цей висновок має практичне значення для спорів про поділ майна подружжя, зокрема у випадках, коли один із подружжя є іноземцем, сім’я має нерухомість у декількох країнах або розлучення відбулося в Україні чи за кордоном.
Обставини справи Позивачка — громадянка України, відповідач — громадянин Турецької Республіки.
До реєстрації шлюбу сторони проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Український суд встановив цей факт за період з 1 серпня 2017 року до 19 листопада 2020 року.
19 листопада 2020 року сторони зареєстрували шлюб, який у 2023 році був розірваний рішенням українського суду.
За час спільного проживання та шлюбу сторони придбали нерухомість як в Україні, так і в Туреччині.
Позивачка звернулася до українського суду з вимогою провести поділ нерухомого майна між подружжям.
При цьому вона просила передати їй нерухомість в Україні, а нерухомість у Туреччині залишити у власності чоловіка.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що нерухомість у Туреччині не може бути поділена українським судом. Однак з цієї причини вони фактично не провели й поділ нерухомості в Україні.
Верховний Суд із таким підходом не погодився.
Чи може український суд поділити нерухомість, яка знаходиться за кордоном?
У частині нерухомості, яка знаходиться в Туреччині, Верховний Суд підтримав позицію судів нижчих інстанцій.
Відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» речові права на нерухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Також захист права власності на нерухомість здійснюється відповідно до права держави її знаходження.
Аналогічне правило передбачене Угодою між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах.
Тому якщо предметом спору є поділ нерухомого майна в Туреччині, відповідний спір має розглядатися компетентним судом Туреччини.
Український суд не може фактично здійснити поділ турецької нерухомості та вирішити питання про виникнення, припинення чи реєстрацію речових прав на таке майно.
Саме тому Верховний Суд скасував рішення попередніх судів у цій частині та закрив провадження щодо поділу нерухомості в Туреччині.
Але це не означає, що весь спір має розглядатися за кордоном. Це, мабуть, найважливіший практичний висновок постанови.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачка пов’язала поділ майна в Україні з нерухомістю в Туреччині. Оскільки турецьку нерухомість український суд поділити не може, суди відмовилися ділити й українське майно.
Верховний Суд визнав такий підхід неправильним.
Нерухомість, яка знаходиться в Україні, може і повинна бути предметом розгляду українського суду.
Тобто наявність у подружжя майна в іншій країні не блокує поділ майна подружжя в Україні.
У цій справі Верховний Суд скасував рішення судів у частині української нерухомості та направив справу на новий розгляд.
Суд не пов’язаний конкретним способом поділу майна. Ще один важливий висновок стосується формулювання позовних вимог.
Позивачка запропонувала конкретний варіант:
- нерухомість в Україні передати їй;
- нерухомість у Туреччині залишити чоловікові.
Однак український суд не був зобов’язаний буквально реалізувати саме такий спосіб поділу.
Верховний Суд нагадав свою попередню практику: позовна вимога про поділ майна залишається вимогою про поділ незалежно від того, який саме варіант поділу запропонував позивач.
Тому суд може визначити інший спосіб поділу, якщо це відповідає обставинам справи.
Наприклад, суд може:
- передати одному з подружжя один або декілька об’єктів нерухомості; інші об’єкти передати другому з подружжя;
- визначити ідеальні частки у нерухомості без її фактичного поділу;
- вирішити питання про грошову компенсацію у передбачених законом випадках.
Отже, неправильний або невдалий варіант поділу, запропонований у позові, сам по собі не дає суду підстав залишати спір невирішеним.
Чи враховується вартість нерухомості за кордоном?
У цій справі позивачка наполягала, що нерухомість у Туреччині є дорожчою за українську, а тому поділ лише українських об’єктів буде несправедливим.
Верховний Суд не погодився з можливістю врахувати цю обставину українським судом.
Причина полягає не просто в тому, що іноземне майно важко оцінити.
Проблема полягає у юрисдикції.
Український суд не може під час поділу української нерухомості фактично провести компенсаційне балансування за рахунок майна в Туреччині, щодо якого виключна компетенція належить турецькому суду.
Іншими словами, український суд не може сказати:
дружині — майно в Україні на певну суму, чоловікові — нерухомість у Туреччині на більшу суму, тому чоловік повинен компенсувати різницю.
Таке питання щодо турецької нерухомості має вирішуватися за законодавством і в межах юрисдикції Туреччини.
Поділ майна в Україні та за кордоном — це два різні судові процеси
З цієї постанови випливає важливий практичний алгоритм.
Якщо після розлучення у подружжя залишилася нерухомість у різних країнах, необхідно розділяти два питання.
- Нерухомість в Україні. Якщо нерухомість знаходиться в Україні, спір про речові права на неї може розглядатися українським судом.
У межах такого процесу встановлюється:
яке майно було набуте під час шлюбу;
яке майно є спільною сумісною власністю;
час і джерела придбання майна;
частки кожного з подружжя;
оптимальний спосіб поділу;
необхідність компенсації у передбачених законом випадках.
2. Нерухомість за кордоном Щодо нерухомого майна, яке знаходиться в іншій державі, необхідно враховувати законодавство та правила юрисдикції відповідної країни.
У справі, яку розглядав Верховний Суд, щодо нерухомості в Туреччині провадження в українському суді було закрито.
Тому поділ майна за кордоном може вимагати окремого звернення до суду відповідної держави.
А якщо один із подружжя — іноземець?
Наявність іноземного громадянства одного з подружжя сама по собі не означає, що український суд не може розглядати спір.
Однак у такому випадку виникає іноземний елемент, а отже, необхідно окремо визначити:
- юрисдикцію та підсудність;
- право, яке застосовується до конкретного майна;
- правила щодо визнання та виконання рішення;
- особливості законодавства відповідної іноземної держави.
Тому розлучення з іноземцем та подальший поділ майна потребують більш детального аналізу, ніж звичайний спір між двома громадянами України.
Особливо це важливо, якщо подружжя має квартири, будинки, земельні ділянки або інші активи за межами України.
Чи можна поділити майно до розлучення?
Сімейний кодекс України не ставить право на поділ спільного майна в залежність від факту розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна подружжя незалежно від розірвання шлюбу.
Тому не обов’язково чекати завершення процедури розлучення, щоб вирішити питання щодо нерухомості.
Водночас на практиці після розлучення такі спори виникають особливо часто, коли колишнє подружжя не може домовитися про долю спільних активів.
Що важливо врахувати при поділі нерухомості між подружжям
За загальним правилом майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільною сумісною власністю.
При цьому важливе значення мають:
- дата придбання нерухомості;
- джерело коштів;
- на кого зареєстрований об’єкт;
- наявність шлюбного договору;
- обставини фактичного припинення сімейних відносин;
- наявність особистих коштів одного з подружжя;
- вартість кожного об’єкта;
- кількість об’єктів нерухомості;
- можливість їх фактичного поділу;
- наявність майна в інших країнах.
Сам факт реєстрації квартири на одного з подружжя не означає, що другий з подружжя не має на неї прав.
Закон встановлює презумпцію спільності майна, набутого під час шлюбу. Особа, яка заперечує цю презумпцію, повинна довести відповідні обставини.
Що означає ця постанова Верховного Суду для практики Постанова від 12 серпня 2026 року у справі № 461/1743/23 важлива одразу з декількох причин.
По-перше, український суд не може ділити нерухомість, яка знаходиться на території іншої держави, якщо відповідно до правил міжнародної юрисдикції такий спір належить до виключної компетенції іноземного суду.
По-друге, наявність нерухомості за кордоном не є підставою для відмови у поділі нерухомості, яка знаходиться в Україні.
По-третє, суд може визначити інший спосіб поділу майна, ніж той, який запропонував позивач, якщо позовна вимога полягає саме у поділі спільного майна.
По-четверте, український суд не може балансувати частки подружжя шляхом урахування вартості нерухомості, яка знаходиться за кордоном і щодо якої український суд не має юрисдикції.
По-п’яте, якщо нерухомість знаходиться в декількох країнах, стратегія захисту має будуватися з урахуванням юрисдикції кожної держави, а не шляхом спроби вирішити всі питання в одному українському процесі.
Висновок
Поділ нерухомого майна між подружжям, яке має активи в різних країнах, потребує правильного визначення юрисдикції ще до подання позову.
Український суд може вирішувати питання щодо нерухомості в Україні, однак не може підміняти суд іноземної держави щодо майна, яке знаходиться за її межами.
При цьому наявність квартири, будинку чи іншої нерухомості за кордоном не повинна призводити до блокування поділу майна подружжя в Україні.
Якщо подружжя має нерухомість у Туреччині, Польщі, Іспанії, Італії, Німеччині або іншій країні, перед зверненням до суду необхідно визначити, який суд має право розглядати вимогу, яке право застосовується та яким чином рішення може бути виконане щодо конкретного об’єкта.
Саме на етапі підготовки позову формується стратегія, від якої значною мірою залежить результат спору.
Якщо вам потрібні розлучення за кордоном, розлучення з іноземцем, поділ майна за кордоном або поділ нерухомості між подружжям, зверніться до адвоката для оцінки юрисдикції та підготовки оптимальної стратегії захисту.
WhatsApp +380674036808