Чи може держава конфіскувати нерухомість, яка належить подружжю, якщо кримінальне правопорушення вчинив лише один із них? Чи захищає добросовісність другого з подружжя його право власності? І що відбувається з часткою особи, яка не була притягнута до кримінальної відповідальності?
Відповіді на ці питання Європейський суд з прав людини надав у справі Sylvie Vallée v. France, рішення у якій ухвалено 3 вересня 2026 року.
Справа має практичне значення не лише для Франції. Вона стосується фундаментального питання, яке виникає у багатьох правових системах: як співвідносяться право держави конфіскувати майно, отримане або придбане за рахунок злочинних доходів, та право добросовісного власника на мирне володіння своїм майном.
ЄСПЛ не встановив абсолютної заборони на конфіскацію спільного майна подружжя. Навпаки, Суд визнав, що за певних обставин така конфіскація може відповідати Конвенції. Водночас рішення містить важливі критерії, за якими має оцінюватися пропорційність втручання у право власності.
Обставини справи Sylvie Vallée v. France
Заявниця та її чоловік перебували у шлюбі з 1987 року за режимом законної спільності майна.
У 1999 році подружжя придбало квартиру в Ренні, а у 2003 році — земельну ділянку, на якій згодом побудувало житловий будинок.
Чоловік заявниці працював бухгалтером та адміністративним керівником у компанії, яка займалася продажем мотоциклів.
У 2014 році роботодавець виявив фінансові зловживання. Розслідування встановило, що протягом приблизно десяти років чоловік заявниці привласнив 675 923,37 євро, зараховуючи кошти на спільний банківський рахунок подружжя.
У межах кримінального провадження було встановлено, що незаконно отримані кошти використовувалися, зокрема, для:
- погашення кредитів на нерухомість;
- будівництва та ремонту будинку;
- облаштування басейну;
- благоустрою саду;
- придбання кухні;
- внутрішнього оздоблення.
Загальна сума встановлених витрат на будівництво, ремонт та облаштування нерухомості перевищила 338 000 євро.
При цьому офіційний сукупний дохід подружжя становив близько 3 400 євро на місяць.
Суд у кримінальному провадженні визнав чоловіка винним у зловживанні довірою та призначив йому покарання у вигляді 18 місяців позбавлення волі.
Одночасно суд постановив конфіскувати два об’єкти нерухомості, які були спільним майном подружжя.
Дружина не була засуджена і не знала про злочин
Ця обставина є принципово важливою.
Слідство не встановило, що дружина знала про незаконне походження коштів або брала участь у їх використанні.
Ще на стадії досудового розслідування було встановлено відсутність достатніх доказів того, що вона знала про розкрадання коштів чоловіком.
Тобто заявниця:
- не була підозрюваною;
- не була обвинуваченою;
- не була засуджена;
- не була визнана співучасницею злочину.
Проте майно, яке входило до спільної власності подружжя, було конфісковане повністю.
Саме це стало предметом розгляду ЄСПЛ.
Що вирішила французька касація
Після конфіскації заявниця звернулася до суду, наполягаючи на тому, що конфіскація не повинна поширюватися на її права щодо спільного майна.
Спочатку апеляційний суд погодився з її позицією та постановив повернути їй права на відповідну частку нерухомості.
Однак Касаційний суд Франції скасував це рішення.
Його позиція ґрунтувалася на особливостях французького режиму спільного майна подружжя.
Ключовий висновок полягав у тому, що якщо майно є спільним майном подружжя, його неможливо просто поділити на частку засудженого та частку добросовісного другого з подружжя без фактичної ліквідації спільності майна.
Тому конфіскація такого об’єкта може призвести до переходу всього майна у власність держави.
При цьому права добросовісного другого з подружжя мають бути враховані іншим способом — через право на компенсацію (récompense) під час подальшої ліквідації спільного майна.
Позиція ЄСПЛ: конфіскація сама по собі не порушує право власності
ЄСПЛ розглянув справу крізь призму статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на мирне володіння майном.
Суд нагадав, що конфіскація, навіть якщо вона фактично призводить до позбавлення особи майна, у контексті практики ЄСПЛ розглядається як втручання, пов’язане з регулюванням використання майна.
Важливо, що Суд визнав легітимною метою конфіскації боротьбу зі злочинністю та недопущення отримання особою переваг від злочинної діяльності.
Інакше кажучи, держава має право позбавляти злочинця економічного результату його протиправної діяльності.
Але це право не є необмеженим.
Основне питання для ЄСПЛ полягало у тому, чи було дотримано справедливого балансу між суспільним інтересом та правом заявниці на майно.
Добросовісність власника не означає автоматичний захист від конфіскації
Одним із найважливіших висновків рішення є те, що сама по собі відсутність вини другого з подружжя не означає автоматичного виключення спільного майна з-під конфіскації.
ЄСПЛ звернув увагу на фактичний зв’язок між злочином та майном.
У цій справі було встановлено, що незаконні кошти:
- надходили на спільний рахунок;
- використовувалися для погашення спільних іпотечних кредитів;
- фінансували будівництво та ремонт будинку;
- використовувалися для значного поліпшення нерухомості.
Отже, заявниця фактично користувалася економічним результатом злочину, хоча Суд і не встановив її особистої вини або обізнаності про злочинне походження коштів.
Ця обставина стала одним із факторів оцінки пропорційності конфіскації.
Чому ЄСПЛ не встановив порушення права власності
Суд проаналізував декілька обставин.
- Майно було істотно пов’язане з незаконними доходами.
Французькі суди встановили конкретні суми, які були вкладені у нерухомість.
Йшлося не про абстрактне припущення щодо незаконного походження майна.
Було встановлено понад 338 000 євро витрат, пов’язаних із будівництвом, ремонтом та облаштуванням нерухомості, за рахунок коштів, пов’язаних із розкраданням.
ЄСПЛ окремо відзначив точність такого розрахунку.
- Конфіскація переслідувала легітимну мету
Держава мала легітимний інтерес у тому, щоб злочин не створював економічної вигоди для правопорушника.
ЄСПЛ підкреслив важливість боротьби з кримінальністю та міжнародних механізмів конфіскації доходів від злочинів.
- Заявниця тривалий час могла користуватися майном
Нерухомість була арештована ще у 2014 році, однак заявниця могла проживати у будинку та користуватися другим об’єктом протягом тривалого часу.
Фактичне відчуження майна відбулося пізніше.
- Заявниця все ж мала можливість захищати свої права
Цей аспект є особливо цікавим.
На момент розгляду справи французьке законодавство ще не забезпечувало добросовісному другому з подружжя повноцінного процесуального статусу у справі щодо конфіскації спільного майна.
Однак заявниця могла звернутися із спеціальною скаргою щодо виконання конфіскації.
Вона скористалася цим механізмом, а апеляційний суд навіть задовольнив її вимоги. Пізніше це рішення було скасоване Касаційним судом.
ЄСПЛ визнав цей механізм достатнім засобом захисту у конкретних обставинах справи.
- Існувала можливість майнової компенсації
Касаційний суд Франції встановив, що конфіскація створює право на récompense — компенсаційне право спільного майна.
Ця компенсація мала бути врахована під час майбутньої ліквідації спільності майна подружжя.
ЄСПЛ визнав, що момент такої ліквідації був невизначеним. Проте Суд звернув увагу на те, що заявниця не була повністю позбавлена можливості домогтися ліквідації спільного майна за життя.
Важливий процесуальний висновок: добросовісного власника необхідно почути
Попри те, що у справі Sylvie Vallée v. France ЄСПЛ не встановив порушення статті 1 Першого протоколу, рішення не слід трактувати як дозвіл державі конфісковувати майно добросовісних осіб без їх участі у процесі.
Навпаки, ЄСПЛ прямо зазначив загальний принцип: особам, чиє майно може бути конфісковане, у принципі має бути наданий статус сторони у провадженні, в межах якого вирішується питання про конфіскацію.
Цей підхід особливо важливий для третіх осіб та членів сім’ї засудженого.
Добросовісний власник повинен мати реальну можливість:
- заявити про свої права на майно;
- довести своє право власності;
- довести свою добросовісність;
- заперечити зв’язок майна із кримінальним правопорушенням;
- поставити питання про пропорційність конфіскації;
- надати докази законного походження коштів;
- оскаржити рішення про конфіскацію.
Значення рішення ЄСПЛ для України
Для української правозастосовної практики ця справа є цікавою насамперед у контексті конфіскації майна, яке формально або фактично належить не лише особі, засудженій за кримінальне правопорушення.
Проблема особливо актуальна щодо:
- спільного майна подружжя;
- корпоративних прав;
- нерухомості;
- банківських коштів;
- майна, придбаного за змішані кошти;
- майна третіх осіб;
- активів, щодо яких держава стверджує про незаконне походження.
Ключовий підхід ЄСПЛ полягає не у формулі «добросовісний власник завжди захищений» або «майно сім’ї засудженого завжди може бути конфісковане».
Необхідно встановлювати конкретний зв’язок між майном, кримінальним правопорушенням та особою, яка претендує на захист права власності, а також оцінювати пропорційність втручання.
Що це означає для власника майна
Практичний висновок із рішення полягає в тому, що особі, яка не є учасником кримінального правопорушення, не варто чекати завершення кримінальної справи, якщо існує ризик арешту або конфіскації її майна.
Захист прав власника необхідно будувати ще на стадії, коли вирішується питання про арешт майна.
Особливо важливими можуть бути документи, які підтверджують:
по-перше, право власності на майно;
по-друге, час та спосіб його придбання;
по-третє, джерело коштів, за рахунок яких воно придбавалося;
по-четверте, відсутність зв’язку власника з кримінальним правопорушенням;
по-п’яте, відсутність обізнаності про незаконне походження коштів;
по-шосте, співвідношення вартості майна із сумою, яка, за версією сторони обвинувачення, має незаконне походження.
Саме ці обставини можуть мати значення для оцінки пропорційності конфіскації та захисту права власності.
Конфіскація майна подружжя: три питання, які потрібно розмежовувати
У подібних спорах не слід змішувати три різні питання.
Чи є майно спільним? Це питання визначається нормами цивільного та сімейного законодавства.
Чи пов’язане майно або кошти з кримінальним правопорушенням? Це питання встановлюється у межах кримінального провадження на підставі доказів.
Чи є конфіскація пропорційною щодо особи, яка не вчиняла злочину?
Це вже питання дотримання права власності та стандартів статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Саме третій аспект може стати вирішальним у випадках, коли майно належить не лише засудженому.
Висновок
Рішення ЄСПЛ у справі Sylvie Vallée v. France демонструє складний баланс між двома інтересами: необхідністю держави позбавляти злочинців економічної вигоди від кримінальних правопорушень та необхідністю захищати право власності осіб, які самі не були засуджені.
ЄСПЛ у конкретній справі дійшов висновку, що конфіскація двох об’єктів спільної нерухомості не створила для заявниці «особливого та надмірного тягаря». Важливими для цього висновку стали доведене використання незаконних коштів для фінансування та поліпшення нерухомості, можливість заявниці захищати свої інтереси, а також існування механізму компенсації через майбутню ліквідацію спільного майна.
Водночас рішення підтверджує принципове значення процесуальних гарантій добросовісного власника.
Тому у справах про конфіскацію майна, арешт активів, захист права власності, конфіскацію спільного майна подружжя та захист третіх осіб у кримінальному провадженні ключовим стає не лише питання походження активу, але й те, чи мала особа реальну можливість бути почутою судом та довести свої права.